- Коро: психічний страх, що перетворюється на фізичну паніку
- Походження слова коро — загадкова історія
- Прояви синдрому коро — що відбувається?
- Чому виникає коро: культурна й психологічна основа
- Пандемія коро? Що? Епідемії у світі
- Коро і його лікування: м’яка терапія — запорука успіху
- Чи трапляється коро в західній культурі?
- Коро — не анекдот, а сигнал тривоги
Коро: психічний страх, що перетворюється на фізичну паніку
Що таке синдром коро? Це, друзі, одне з тих захворювань, що, як би дивно не звучало, примушує людей думати, що їхні статеві органи, ну, просто невблаганно зникають вглиб тіла. Звучить як анекдот? Ой, не поспішайте з висновками. Той, хто пережив це, вам розкаже, що це зовсім не комедійний сценарій.
Походження слова коро — загадкова історія
Дивно, але це слово має в глибинах своє коріння у малайсько-індонезійській мові. І буквально означає “головка черепахи, що ховається”. Фантазійна аналогія, чи не так? У це важко повірити, але в самому Китаї, Малайзії та Індонезії ця фобія — майже ритуал. Тож, якщо починаєте відчувати це, подумайте про величезну соціокультурну машину, яка за вами стоїть!
Прояви синдрому коро — що відбувається?
Періодичність нападів абсолютно випадкова. І це не про те що хочеться — “під настрій”. Найчастіше впливає на чоловіків. Але й жінки іноді страждають від чогось подібного. Отож, симптоми…
- панічна атака і тривога
- непідконтрольна пітливість та дріжджі
- катастрофічно пришвидшене серцебиття
- відсутність логіки, закручує в голову
- фізіологічні спроби зупинити невідоме (осліплення, заклинання, все, що можете уявити)
- непрохана допомога від близьких
- Намагаєтеся передбачити повторні атаки… але тримайте спокій!
Коли епізод закінчується, спостерігається сильний страх перед його повторенням. Яка ж іронія, так? Сміх крізь сльози.
Чому виникає коро: культурна й психологічна основа
Чи є ця фобія субкультурною і чи може в ній брати участь наш психічний світ? Таке може спостерігатися в багатьох регіонах Азії. Втрата статевої енергії? Це як vám дивна метафора, але справжня як страх невідомого. І фобія у цій ситуації — це те, що шпарить у мозку за лічені секунди. Масова паніка? Може й так!
Крім того, фактори виникнення…
- психічні розлади (зокрема тривожні)
- сугестивність (особливої форми)
- масовий істери́йний стан
- інтимна тривога, ну така…
- вживання наркотиків або стимуляторів — ризик зріс у рази!
А підлітки… молодим не завжди бути легко, особливо в цьому конфлікті.
Пандемія коро? Що? Епідемії у світі
Історія випадків, коли коро здавалося пандемією! Так, паніка швидше схожа на “заразне” психологічне явище. Думали про це? Люди маніакально починають про це думати й робити ті ж дії. Маю гарну новину: такі епідемії вже траплялися.
- Китай, 1967. Уявіть тисячі чоловіків в Гуандуні були в такому стані всього за кілька днів
- Таїланд, 1976. Солдати вважали, що були отруєні. Відчуття, що може викликати “втягування”, було потужним.
- Нігерія, 1990-ті. Чутки, що чаклуни здатні намагатися “вкрасти” статеві органи, викликали хаос.
Це були серйозні затії, друзі… соціальні феномени на повну потужність!
Коро і його лікування: м’яка терапія — запорука успіху
Психотерапія консервативнішою? Щиро, так. Індивідуальні, обережні підходи працюють. Ось, що використовується зазвичай:
- Когнітивно-поведінкова терапія — чарівність розуму й методів
- Групова терапія — знайти спільність у несвідомому
- Медикаменти — часто минулим шляхом
- Просвітництво щодо фізіології — руйнування міфів
- Чутливість до культур — співчуття перш за все
Звісно, коли зрозуміння сягає глибше, фобія зникає. Головне — як переналаштувати мозок.
Чи трапляється коро в західній культурі?
Існує безліч рідкісних, змінених проявів. Такі страхи можуть виникати й деінде. Особливо це стосується тих, хто має справу з наркотиками, алкоголем або панічними атаками.
Захід чи схід? О, ні, тут усім однакові мрії та страхи. Людська психіка дивовижна у свої різноманітності.
Коро — не анекдот, а сигнал тривоги
Це так легко сприймати коро з жартами. Але для тих, хто пережив це — ось що по-справжньому реальне. Зв’язок тіла та психіки — іноді логіка просто здається. І сміятися з цього легше ніж зрозуміти. Але… розуміння воістину може бути першим кроком до спасіння. Що нам потрібно? Співчуття!





